Неприємно, коли по всій кімнаті розкидані іграшки. Дрібні деталі ще й небезпечні, адже можна на них і послизнуться. Травми не потрібні ні дорослим, ні дітям у будинку. Але що робити, якщо малюк ніяк не хоче забирати іграшки на місце?

Корінь проблеми

Психологи рекомендують спочатку зрозуміти причини, через які дитині подобаються розкидані іграшки. Справа – у різному сприйнятті навколишнього простору дорослою та дитячою аудиторією. Дорослі обросли стереотипами, їм порядок – першорядне правило затишного будинку. Тому й світ дорослих упорядкований, суворий, обмежений. Для дитини ж іграшки – це його світ, який приносить йому позитивні емоції. Кричати на малюка, дратуватися – з погляду дитини, намагатися вторгнутися у його простір та обмежувати його. Проте малюк має зрозуміти, чому порядок у його світі важливий.

Крім того, малюк влаштовує перевірки батькам. Що буде, якщо іграшки залишаться на підлозі? Він уважно стежить за реакцією близьких, вередуючи чи навмисне не реагуючи на прохання батьків прибратися в кімнаті. Іноді він відчуває страх перед збиранням і не може висловити, чому виникає така емоція.

Вихід із ситуації: спокійно, без повчального тону повторювати малюкові прохання. Можна розмежувати завдання, попросивши спочатку прибрати найбільші деталі, поступово перейти до складного, дрібного.

Як діяти – розумна схема для батьків

Психологи радять чинити так.

Особистий приклад

 Словами впливати на малюка складно. У людях закладено мавпячий ефект копіювати поведінку побратима, тому в особистому прикладі приховано зерно розсудливості.

  1. Приходячи додому, дорослим потрібно акуратно ставити взуття на полицю, розвішувати одяг.

  2. Протягом певного періоду часу потрібно суворо контролювати себе, дотримуючись заведеного порядку.

  3. Після читання книги слід продемонструвати, що для літератури у будинку відведено певний куточок.

Гра

Малюк пізнає правила життя краще через гру. Можна влаштувати із ним змагання. Експерти радять перетворити прибирання на веселий і цікавий процес:

  • хто збере більше іграшок;

  • хто краще забереться у своїй кімнаті з заохочувальним призом наприкінці.

Зрозуміло, що виграє малюк, адже батько «випадково» не до кінця прибрав речі у шафі. Багато батьків задають питання, з якого віку потрібно привчати дитину до порядку.

Приклад із життя. Малюк, наслідуючи дорослих, бере лійку, бажаючи полити квіти. Але батьки обмежують його, забираючи лійку, щоб малюк не облився. Малюк поступово втрачає бажання виявляти ініціативу. Звідси криється небажання прибирати іграшки, адже батько чудово впорається із завданням.

Якомога раніше потрібно починати долучати малюка цінувати та підтримувати порядок у будинку. Згодом він зрозуміє: заведений у будинку статут – не порушення його кордонів, а безпека всіх членів сім'ї, створення затишної ситуації. Потрібно продемонструвати, що наступивши на іграшку, її можна зламати чи впасти, пошкодивши собі спину. Перспектива отримати больовий симптом його не потішить.

Куди складати?

Батьки часто скаржаться, що дитині куплено шафку, поставлено кошик для іграшок або ящик. Але він наполегливо не складає в них свої засоби гри. Батькові варто уважно простежити спочатку, куди малюк кидає іграшки, щоб «скласти на місце». Дизайнери простору рекомендують поставити коробку у цьому місці.

Наполегливість та терпіння

Помилкою батьків є звернення до малюка у наказному тоні. Дитина – повноправний член сім'ї. До нього важливо ставитись на рівних, з повагою його особистого простору. Проте йти на поводу дитячого капризу теж не можна. Якщо маленький чоловічок розплакався, вередує, найкраща тактика – допомогти йому забратися. Він повинен усвідомити: прибирання – явище в будинку неминуче, доведеться чистити простір.

Часто виникають ситуації, коли батьківські та психологічні методи вичерпані. Маля відмовляється прибиратися в кімнаті. У такому разі мамі доведеться прибирати пару іграшок на 1-2 дні у недоступну шафу. Обов'язково слід озвучити причину: якщо іграшка не була прибрана, вона вирушила на територію дорослого простору. Не можна піддаватися на сльози, умовляння. Віддавати предмет потрібно лише того дня, який пообіцяв батько.

Друга ефективна тактика стосується встановлення "штрафної коробки". Вона забирається на антресоль. Малюк не справляється з прибиранням до певної години, іграшки прямують до цієї коробки. Краще привчати прибирати кімнату щодня. Зручно навіть завести календар прибирання, де дитина сама відмітить хрестиком (приліпить наклейку) прожитий день та виконання завдання.

Заборони для батьків

Що експерти психологічних наук не рекомендують робити татам та мамам?

  1. Примушувати рідну людину забиратися, застосовуючи батьківський ремінь. Агресія породжує дитячу образу, що тягнеться роками. Так, малюк почне підкорятися, але прибиратиме приміщення без задоволення зі страху. Будинок більше не буде для нього надійною фортецею з батьками, що розуміють.

  2. Не допоможуть і вмовляння. Допоможе лише терпіння, наполеглива поведінка та доброзичливий тон. За один день не досягти результату, до цього доведеться підготуватися. Малюку щодня необхідно пояснювати правила домашнього статуту. Дитина має усвідомити, що для кожного члена сім'ї передбачено певні правила порядку.

  3. Постійно заохочувати малюка до прибирання. Дитина звикне отримувати подарунок і в перспективі візьметься тільки за презент.

  4. Мотивувати малюка складувати речі у спільній шафі. Потрібно відразу привчити маленького дослідника розмежовувати предмети гри та одягу. Сховище має бути зручним: для цього зручніше завести органайзери, яскраві кольорові коробки, пластикові банки.

Затишку в будинку добитися просто доброзичливим ставленням, спільними зусиллями та терпінням.